Кажуть, у кожної людини є янгол-охоронець, але ми чомусь думаємо, що він лише незримо допомагає в скрутні хвилини. У цій історії людина зустріла свого янгола.
У моєї мами є подруга. Ось виносила вона якось сміття на смітник. А там бомж. Ну вона викинула кульок і пішла додому. Весь тиждень ходила на роботу — бомж сумував біля сміттєвих баків в картонному ящику з-під холодильника (зима, холодно).
У суботу привезли їй новий кухонний стіл, а старий дівати нікуди (чоловіка немає). «Витягну стіл в під’їзд, закрию двері, покличу бомжа, попрошу нехай винесе на смітник». Так і зробила.
Піднявся бомж, схопив стіл в оберемок і виніс! Вона йому дає гроші (на пляшку), а він піднімає очі:
— Можна мені гарячого чаю з шматочком хлібця? Ви не бійтеся, я там на підвіконні посиджу почекаю.
Зробила подруга чай і бутерброд з маслом і ковбасою, налила в тарілку гарячого борщу зі сметаною. Винесла, а сама за двері шусть і в око дивиться. Поїв бомж, повертається в бік дверей і тихо так:
— Спасибі вам. Бог усе бачить! — та пішов…
Так і ходила вона на роботу і підгодовувала бомжа.
А одного ранку йде, а його немає, і ввечері немає, і на наступний день немає!
«Де ж він? Може в інший двір подався? » Обшукала всі двори — немає. А на серці тривога і все тут …
Знайшла вона його в лікарні (світ не без добрих людей). Побитий, голодний, брудний, а як її побачив очі аж засвітилися! Життя в них прокинулось!
— А я вас і не чекав. Тільки сподівався і вірив! Мене Сергій звуть. Вибачте, напевно незручна ситуація. А вас навіть пригостити нічим не можу, зводити нікуди …
— Дурень ти, Сергій! Пригостити, зводити… Я жити без тебе не можу!
З лікарні забирала його подруга. Йшли вони поруч. Сергій тримав її за руку занадто міцно — раптом це все сон і вона зараз зникне?
Минуло вже 19 років. Вони літні люди. У них є діти. Свій бізнес. Дві машини, 5-кімнатна квартира, дача з басейном. А він все так само міцно тримає її за руку — а раптом вона зникне? ..