Страшно одній залишатися вдома. Особливо, коли ніч приходить. Небіжчик Іван приходить до мене. Тільки заплющую очі, як з'являється його дух, наче з нізвідки. Сідає поряд, на краєчок ліжка. Бере мене за руку. Мовчить і дивиться на мене. А з першими півнями і як тільки сонечко на горизонті розсвітати починає, встає та прощається... І ось пішла я до бабці за порадою!